Соціалізація особистості

Вступ
Створення системи національного виховання в умовах нашої держави визначається потребами суспільства у всебічній активізації інтелектуального, духовно-творчого потенціалу національних та загальнолюдських цінностей, різноманітними формами включення особистості в соціальне життя, необхідністю забезпечення єдності, наступності та послідовності виховуючих впливів соціальних інститутів, постійного коректування виховного процесу.
Розвиток особистості здійснюється в процесі її соціалізації, виховання та саморозвитку, що є компонентами цілісного процесу, а також під впливом великої кількості обставин, які умовно можна звести до таких груп:
–     макрофактори (суспільства, держав, планета, світ і навіть космос);
–     мезафактори (етнокультурні умови, тип поселення, в яких живе і розвивається людина);
–     мікрофактори (сім’я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, товариство ровесників, засоби масової інформації та інші інститути виховання).
Звідси, суть поняття соціалізації полягає в набутті людиною статусу суспільного індивіда, включення в активне соціальне життя, засвоєння основної системи духовних цінностей, колективного досвіду.
Отже, соціалізація – процес двобічний. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству і соціальним групам, до яких він належить. А з другого – в процесі соціалізації він активно включається в систему соціальних зв’язків і набуває суспільного досвіду.






1. Переддошкільний період соціалізації особистості
Сучасні психолого-педагогічні дослідження проблем розвитку особистості на певному віковому періоді дозволяють виділити такі етапи процесу соціалізації особистості.
Перший етап   - забезпечує фізіологічне виживання, появу свідомості і самосвідомості. Це постнатальний (після родовий) та переддошкільний