Специфіка та рівні наукового пізнання

Специфіка та рівні наукового пізнання
  Специфіка наукового пізнання полягає в тому , що наукове пізнання відрізняється від інших видів пізнання такими характеристиками:
  а) За предметом. Предметом науки є не всі безконечно різноманітні зв'язки і явища світу, а лише істотні, необхідні, загальні, повторювані зв'язки - закони. Вчений серед раптовостей шукає необхідність, в одиничних, конкретних фактах - загальне.
  б) За методом. У науці розробляються спеціальні способи і прийоми пізнання - методи. В системі науки розробляються дисципліни, що спеціально займаються вивченням методів пізнання: методологія, логіка, історія науки, лінгвістика, інформатика і ін.
  в) За мовою. Наука створює і користується специфічною мовою. Мова - система знаків, що служить засобом людського спілкування, мислення і вираження. Мова є специфічним засобом передачі інформації.
  д) За суб'єктом. Наукова діяльність припускає особливу підготовку суб'єкта. Вчений повинен мати певні якості: широку ерудицію;   глибокі знання у своїй сфері; вміння користуватися науковими методами;   творчі здатності; сильну волю.
У науковому пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний. Вони відрізняються: глибиною, повнотою, всебічністю осягнення об'єкта; цілями, методами досягнення та способами вираження знань; ступенем значимості в них чуттєвого та раціонального моментів. 
Емпіричний – це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду, підданого.
На емпіричному рівні наукового пізнання об'єкт відображається з боку його зовнішніх зв'язків і проявів, які доступні, в основному, живому спогляданню. Логічною формою вираження знання емпіричного рівня є система суджень та умовиводів, за допомогою яких формулюються закони, що відображають взаємозв'язки