Старий радянський анекдот.

Старий радянський анекдот. Сидять два ескімоса на крижині на Північному Полюсі і один пропонує другому: «Хочеш, розкажу тобі політичний анекдот» «Ні, ти що ! – з страхом відповідає другий – Якщо я буду тебе слухати – мене ще чого доброго зашлють куди-небудь»
          Сучасна людина живе, цією ж самою логікою. Звісно ж, існуюче суспільство побудоване жахливо, правоохоронні органи здаються інколи жахливішими за злочинців, телебачення – нахабно бреше, керівництво користуючись своїм становищем - нас принижує, система освіти і охорони здоров’я – засновані на нерівності, корупції і хабарах, політики – не виконують обіцяного народові, екологічна катастрофа вселенського масштабу – на носі, але намагатися радикально змінити світ – безумство: від цього ж запанує справжня анархія!
          Не зважаючи на вище вказані мінуси громадяни боячись розвалу порядку продовжують вірити що держава відіграє вагому роль в житті суспільства.
Дискусії стосовно найкращої форми організації суспільства точаться досить давно. З цього приводу у теорії філософської та правової думки існують два біполярних напрями: державницький та антидержавницький, які у своїх теоретичних доробках описують "ідеальну" модель регулювання суспільних взаємовідносин.
Анархістська модель суспільної трансформації ґрунтується на пошуку альтернативного не державних форм організації суспільства. Повністю відкидає державну владу, адже вона є інститутами примусу що намагаються нівелювати індивідуальну волю особистості та нав'язати обов'язкове виконання державної волі. Дана модель або повністю відкидає державу, або пропонує замінити її добровільною асоціацією громадян.
Багатогранні процеси теоретичного та практичного розвитку ідей анархізму можливо дослідити на різних рівнях:
- політологічному