Теорія добробуту в системі оподаткування

Найбільшого поширення в фінансовій науці найшла теорія оподаткування в умовах економіки добробуту. Згідно даної теорії вважається, що уряд який максимізує соціальний добробут, може використовувати значно більший податково-політичний інструментарій, ніж уряд, що без будь-яких обмежень максимізує власну вигоду. При чому в останньому випадку виникає небезпека зловживання названим інструментарієм. Саме тому дотепер більшість економістів, визначаючи склад та структуру оптимальної податкової системи, виходили із припущення, що уряд максимізує соціальний добробут.
Теорія оподаткування в економіці добробуту спрямована на дослідження сфери оподаткування фізичних осіб. А оподаткування пов'язане з втратою вигоди та погіршенням добробуту індивіда.
Слід зазначити, що, за переконаннями прихильників економіки добробуту, втрати, зумовлені оподаткуванням, не тотожні фіскальним витратам. Так, згідно з модельною гіпотезою "доброзичливого диктатора", рівень оподаткування протиставляється відповідним зустрічним послугам держави. При цьому витрати, пов'язані зі стягненням податків, вважаються мізерними, оскільки йдеться про ідеальну державу, витрати якої на управління І проведення справедливої податкової політики настільки незначні, що ними можна знехтувати. Щодо погіршення добробуту, зумовленого оподаткуванням, то маються на увазі не явні витрати, а витрати пов'язані зі зміною комбінації споживчих благ після сплати податків.
Хоча і є місце і факт погіршення добробуту індивіда, бо він починає споживати менш бажані блага, в той час як для їх виробництва використовується та сама кількість ресурсів, що й до моменту введення податку. Але суть погіршення (втрат) добробуту полягає у відсутності будь-яких явних передумов для більш економного використання ресурсів.
Артур Сесіл