Філософія ХХ-го століття

Філософія ХХ-го століття
План

1. «Філософія життя». Ф.Ніцше.
2. Філософія неопозитивізму і постпозитивізму.
3. Онтологія людського буття в психоаналізі.
4. Проблема людини в екзистенціалізмі.
5. Неотомізм — головний напрямок сучасної релігійної філософії. Тейяр де Шарден.
 
1. «Філософія життя». Ф.Ніцше.
«Філософія життя» формується в середині XIX ст. і об'єднує таких несхожих і водночас єдиних у своїх антираціоналістичних і міфологічних установках на осягнення світу мислителів як А.Шопенгауер (1788-18601), Е.Гартман (1826-1906), Фр.Ніцше (1844-1900),   В.Дільтей   (1833-1911),   А.Бергсон   (1859-1941), О.Шпенглер (1880-1936) та ін. Якщо до цього часу істину шукали в розумі, то тепер її стали шукати в ірраціональних проявах:
підсвідомому, надсвідомому (різноманітних проявах людської душі). На зміну «філософії розуму» прийшла «філософія життя». Життя розуміється як вічний, безперервний потік, рух, творчість. Тому наука не може бути ефективним засобом пізнання життя, воно не піддається раціональному осмисленню. Життя можна зрозуміти завдяки інтуіції, містичним проявам.
Засновує «філософію життя» Артур Шопенгауер, котрий вважає, що розум в житті людини і в світі в цілому відіграє скромну, суто технічну роль. Основні життєвоважливі процеси відбуваються без участі інтелекту.
Життєвий світ людини є нерозумним, хаотичним і єдине, що якось упорядковує його — це «світова воля», а зовсім не розум. Шопенгауер лише висунув основні ідеї нової філософії, а всебічне розгортання вона отримує у творчості Фрідріха Ніцше.
Ф.Ніцше (1844-1920 рр.) — німецький поет, філософ, представник ірраціоналізму,