Як мама саджала квіти

Як мама саджала квіти
  Інколи в нашому житті настають такі часи, коли ми шукаємо творчого натхнення, душевного спокою, прагнемо відновити сили або просто відпочити. У такі моменти ми шукаємо побачення з її величністю – природою, бо саме вона може допомогти й розрадити. Вона завжди зачаровує, наповнює любов’ю, енергією, вселяє віру в надію, облагороджує.   Дуже велике значення має зв’язок людини з природою. Тільки на лоні природи і у злагоді з нею у людини проявляються   найкращі риси її натури-щирість, працьовитість, здатність бути природним, залишатися вірним собі у всіх свої бажаннях, почуттях. Природа допомагає людині зберігати своє єство, внутрішньо вдосконалюватись, дає змогу відчути себе зовсім іншою людиною.
  Для кожної дитини її батьки найкращі. І цей твір я хочу присвятити моїй матусі. Це дуже чуйна, добра, енергійна, весела, життєрадісна і працьовита людина. Вона виростила мене і навчила всьому, що я вмію. Чи хто-небудь стежив за тим, як мама саджає квіти своїми лагідними, ніжними руками. Споглядання за квітами, а саме чарівною трояндою, породжує роздуми про красу. Краса – це вища міра прекрасного. І втілює цю красу найдорожчий скарб для кожної людини: Мама, Матуся, Ненька – це початок світу і життя. Це очі, через які ми вперше побачили небо і сонце. Це руки,