Япиіиівмиіи

Вступ
      У процесі трансформації однієї економічної системи в іншу, або від однієї стадії до іншої в межах однієї системи існує певний перехідний період, упродовж якого формуються і міцніють елементи і форми нової економічної системи, а водночас відмирають, модифікуються елементи і форми старої системи. Аналогічні процеси з 1991 р. відбуваються і в Україні.
      Щодо соціально-економічного змісту цих процесів, їх спрямованості у вітчизняній та західній економічній літературі уже тривалий час ведуться дискусії,
      Командно-адміністративна система господарювання, що панувала в колишньому СРСР та деяких інших країнах, характеризувалася одержавленням економіки, нерозвинутим товарним виробництвом, централізованим плануванням усього соціально-економічного життя. Домінуючим фактором у формуванні пропорцій економічного зростання була регулююча роль держави, а товарне виробництво мало підпорядкований характер.
      У період розбудови незалежної Української держави гостро постало питання про економічні реформи. Централізоване планування, що складалося   бюрократичною системою на тривалий період як законодавчий акт і велося від досягнутого, стало економічно недоцільним, оскільки воно не відповідало швидкій зміні потреб (виробничих і особистих) і не могло забезпечувати дотримання оптимальних пропорцій відтворювального процесу, вело до крили економіки. У соціальному плані воно в кінцевому підсумку означало зрівнялівку, які б новаторські елементи в нього не вводилися. Отже, треба відійти від централізованого планування, перейти від загального одержавлення до багатопартійності форм власності, до розвитку підприємництва.
      Теорія перехідного періоду те тільки створюється. Звідси значні труднощі та соціальна напруга, якими позначається цей перехід на практиці.
      Серед країн, що переходять від командно-адміністративної системи господарства до ринкових відносин, ^визначилося кілька груп за специфікою шляхів переходу.
      Першій групі властиве створення в надрах старої Командно-адміністративної системи