Герменевтика

Розділ 1.
ПОНЯТТЯ І СПЕЦИФІКА МЕТОДУ ПРАВОВОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ


      1.1. Історія розвитку герменевтичної ідеї


      Насьогодні герменевтика як універсальна концепція розуміння визнається одним із найперспективніших методологічним напрямів. Ця унікальна методологія гуманітарних наук, будучи мистецтвом інтерпретування суспільних явищ, завжди надавала нового імпульсу розвитку наукової думки. Саме з її допомогою відбувається унікальне продуктивно-інтерпретаційне співвіднесення суб’єкту з об’єктом пізнання [48, с. 349]. Як наслідок, нині у світі спостерігається справжній герменевтичний бум. Разом з тим, шлях до широкого наукового визнання герменевтики був непростим.
      Слово «герменевтика» етимологічно має грецьке походження: ερμενεία («hermeneuein») означає «тлумачити», «роз’яснювати». Під цим терміном розуміється мистецтво інтерпретації людської духовної об’єктивації. При цьому, як справедливо наголошує науковець Д. Наливайко, «саме поняття «герменевтика» неоднозначне, під нею розуміють і осягнення сенсів та значень знаків, і теорію та загальні правила інтерпретації текстів, і філософське вчення про онтологію розуміння й епістемологію інтерпретацій» [147, с. 5]. За висловом філософа Г.-Г. Гадамера, «універсальність герменевтичної проблеми … стосується сукупності усього розумного» [58, с. 14]. В зв’язку з цим, зокрема, дослідник В.С. Малахов звертає увагу на те, що поняття герменевтики є не простим для розуміння і може бути виведено виключно з її практики [131, с. 337].
      Пояснюючи походження даного поняття, науковець А.А. Брегадзе, зазначає: «Метод розуміння є специфічним для духовних наук (гуманітарні науки). Вони на відміну від природничих наук мають справу з людським (духовним) вираженням. Під вираженням розуміється кожна форма індивідуального прояву: письмове, символічне, словесне, поведінкове, для яких характерна разовість,