Гра слів як перекладацька проблема

Гра слів як перекладацька проблема


О.М. Білоус


  Усім видам гри слів (каламбурам) притаманне те, що вони   протиставляють одне до одного два, а то й декілька виразів, які мають   різні значення але однакову або ж подібну форму. Саме через це переклад     гри слів є досить складним явищем.

  Причиною, яка сприяла вибору теми статті гру слів, є частий вжиток цього явища у різноманітних текстах та мовних ситуаціях, а також труднощі при її перекладі.
  Особливістю перекладу художньої літератури є проблема передачі смислових ефектів, які утворюються завдяки співставленню значень слів, тотожних або близьких одне до одного у звуковому вираженні. На цьому принципі ґрунтується і народна етимологія (невірне осмислення незрозумілого слова за аналогією фонетично близького слова, що призводить до перекручення його звукового вираження, і гра слів (каламбур) [1, 353]. Це й визначає актуальність нашого дослідження.
  У вітчизняній літературі ХІХ століття (особливо у прозі) передача гри слів та народних етимологій була спорадичною (від грец. sporadikos – одиночний, випадковий; той, що виявляється час від часу) і часто у відповідному місці тексту відтворювалося буквальне значення слів, пов’язаних в оригіналі звуковою тотожністю або схожістю (або одне із значень двозначного в контексті слова), та робилася примітка про наявність в оригіналі гри слів, яка “не підлягає перекладу” (з вказівкою на двояке значення).
  Практика сучасних перекладачів принципово відрізняється від попередньої і полягає в пошуках омонімічних паралелей, які можна черпати із словарного багатства мови, за умови максимального збереження смислу слова, звукової схожості та їхньої ролі в контексті.
  Гра слів трапляється не тільки