Диверсія

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Диверсія як злочин проти основ національної безпеки України
РОЗДІЛ ІІ. Склад злочину, передбачений ст.113 КК України «Диверсія»
2.1 Об'єкт злочину
2.2 Об'єктивна сторона злочину
2.3 Суб'єктивні ознаки злочину
РОЗДІЛ ІІІ. Особливості кваліфікації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Загальновідомо, що злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Доречно зауважити, що і у колишньому Кримінальному Кодексі України 1961 року дана категорія суспільно-небезпечних посягань була віднесена до першого розділу Особливої частини КК України. І це не випадково, оскільки держава вправі й зобов'язана забезпечувати безпеку свого існування, найважливіших політико-правових інститутів, її громадян.
Новим КК України до злочинів проти національної безпеки віднесена і диверсія (ст. 113).
Актуальність обраної теми дослідження зумовлюється необхідністю комплексного вивчення питань кримінально-правової охорони найважливіших об'єктів, на які посягає дане суспільно-небезпечне діяння, а також практику застосування відповідних норм кримінального права в контексті нового кодексу.
Якщо взяти до уваги те, що Україна залишилася сферою діяльності спецслужб іноземних держав, об'єктом устремлінь багатьох країн, а також те, що для вчинення диверсії можуть бути використані останні досягнення в галузі науки і техніки, то підвищена суспільна небезпека наявна.
Крім того, сьогодні є реальна небезпека, яка базується на прямих загрозах застосування спеціальних біологічних, хімічних та інших засобів