Жесткий Диск

Зміст

Вступ
  1. Жорсткий диск
  2. Характеристики
  3. Будова
  4. Геометрія магнітного диску
  5. Технології запису даних
Література

Вступ

Основним пристроєм зберігання інформації у комп'ютерній системі є жорсткий диск. Великий обсяг і енергонезалежність зробили його найбільш придатним для зберігання програм і даних.

Повна назва жорсткого диска — НЖМД — накопичувач на жорстких магнітних дисках. Іноді його ще називають вінчестером. Існує легенда, яка пояснює, чому за жорсткими дисками закріпилася така вигадлива назва. Перший жорсткий диск, випущений в Америці на початку 70-х років, мав об'єм на ЗО МБ інформації на кожній робочій поверхні. У ті самі часи широко відома знову ж таки в Америці магазинна гвинтівка О. Ф. Вінчестера мала калібр — 0.30. Напевно, перший вінчестер гуркотів під час роботи, як автомат, або порохом від нього пахло, але з того часу жорсткі диски почали називати вінчестерами.

  1. Жорсткий диск
Накопичувач на жорстких магнітних дисках, НЖМД, жорсткий диск, вінчестер (англ. Hard (Magnetic) Disk Drive, HDD, HMDD; у просторіччі винт, хард, харддиск)(Рис. 1) — незалежний перезаписуваний комп'ютерний пристрій, що запам'ятовує. Є основним накопичувачем даних в більшості комп'ютерів.   На відміну від «гнучкого» диска (дискети), інформація в НЖМД записується на жорсткі (алюмінієві або керамічні) пластини, покриті шаром феромагнітного матеріалу, найчастіше двоокиси хрому. У НЖМД використовується від однієї до декількох пластин на одній осі. Зчитуючі голівки в робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку набігаючого потоку повітря, що утворюється у поверхні при швидкому обертанні.