Курсова Управління риизиками

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ
      1.1. Сутність, причини виникнення та види ризиків
      Протягом усього історичного шляху розвитку суспільства в кожній сфері діяльності спостерігається суперечність між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих дій — ризиків, серед яких виокремлюються стихійне лихо (випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, яка охоплює здебільшого немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей) і нещасні випадки (події, які через неприятливий збіг обставин тягнуть за собою загибель чи втрату здоров'я окремих осіб або групи людей).
      Поняття про ризик пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози,ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку.
      В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.
      Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, тому його зміст потребує об'єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непевність(випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень.
      Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна,обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість,що вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості:
      — частоту настання події щодо місця та часу;
      — розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного