Межкультурная Коммуникация

Терміном міжкультурна комунікація називається адекватне взаєморозуміння двох учасників комунікативного акту, які належать до різних національних культур [1, 26].
      Необхідність вивчення проблем міжкультурної ділової комунікації зумовлена стрімким ростом міжнародних зв’язків. У зв’язку з цим на перший план виступає необхідність вивчення вербального забезпечення. Ця загальна проблема розпадається на кілька окремих, однією з яких є вербальне забезпечення взаємодії комунікантів у процесі професійного співробітництва, яке передбачає встановлення особистих контактів, ведення телефонних розмов, обмін діловою кореспонденцією, проведення презентацій, нарад і зборів, переговорів, участь у конференціях та семінарах з урахуванням соціокультурної специфіки ділового партнера.
      Вивчення картини світу носіїв мови спрямоване на те, щоб допомогти студентам зрозуміти особливості вживання мовлення, додаткові смислові навантаження, політичні, культурні, історичні та інші конотації одиниць мови та мовлення. Особливу увагу слід приділяти реаліям, оскільки глибоке знання реалій необхідне для правильного розуміння явищ та фактів, що стосуються повсякденної дійсності соціумів, які розмовляють даною мовою [3, 31].
      Комунікативно-поведінкові вміння найповніше можуть бути сформовані за допомогою навчального матеріалу – текстів, які включають фонові знання соціокультурної специфіки ділового іносоціуму.
      Тексти   створюють у свідомості студентів нові зв’язки і комбінаторику вже існуючих загальнолюдських елементів професійного знання і ділової культури, тобто створюють нове знання, необхідне для успішної ділової комунікації з представниками ділового іносоціуму.
      Проте, як зазначають викладачі іноземних мов на основі тільки письмових текстів зводило комунікативні можливості мови до пасивної здатності розуміти кимось створені тексти, а не створювати, не породжувати