Методика Уроку Компаративного Аналізу

 "Журавлиний крик" був другим історичним романом письменника.

На початку сімдесятих років автор "подався в пошуки за матеріалом, тоді ж пізнав всю Україну, а ще й Соловки, до яких наша знедолена батьківщина мала завжди пряме відношення."31 Іваничук віддав новому творові п'ять років життя.

Письменник вирушив на Лівобережжя, зокрема в Полтаву, Ромни. Згадуючи про це, Іваничук пише: "З Ромен, уже в супроводі поета Павла Ключини й художника Сашка Дубровського, подався я в рідне село Калнишевського – Пустовітівку. Село невелике – до ста дворів серед степу, а посередині – крамниця. Церква, вибудована кошовим отаманом, як я подумав, не збереглася.

Ми зупинилися біля крамниці, на порозі якої сидів, спершись на костур, старезний дід, мовби не впускав досередини, а мені літньої спеки захотілося щось випити. Спробував виминути старого, але він таки не впускав.

"Хай уже молоді пиячать у храмі Божому – не знають, але вам не гоже, мать, ученому, як я на вас дивлюся."

Не розуміючи я глянув на Ключину, той посміхнувся.

"Це ж церква Калнишевського, – пояснив він. – Ось бачиш – в основі хрест, а баня знесена. Старий же нібито доводиться далеким родичем Калнишевського, знає легенди про нього, сидить тут день у день та й бурчить на парубків, які приходять сюди могоричити... Ось попроси, хай щось розкаже."

Діда не треба було двічі просити, він сам почав розповідати монотонним голосом, ніби той фризієр, що гомонить над вухом клієнта і йому байдуже – слухають його чи не слухають, – про пустовітівського сироту Петра, який бігав услід за козаками й тютюнцю випрошував, а потім один старшина взяв його за джуру, і з того джури виріс кошовий отаман...

Враз