Наукові основи кваліфікації злочинів

ВСТУП

Кваліфікація злочину є найскладнішим   завданням   у   правозастосуванні.
Ніяка інша правозастосовна діяльність не вимагає врахування такої кількості конкретних   обставин   вчинення   діяння,   такого   досконального   знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та   слідчопрокурорської і судової практики. Саме в   цій   діяльності   припускається   й найбільша кількість помилок. Більшість вироків   змінюється   і   скасовується через неправильну кваліфікацію злочинів.
      Причому   до   помилки   в   кваліфікації   злочину   часто   призводить неврахування   чи   неправильна   оцінка   якоїсь   однієї,   іноді   незначної, обставини чи ознаки злочину. Наприклад, як зазначає Пленум Верховного   Суду України,   суди   припускаються   помилок   при   розмежуванні   окремих   видів розкрадання,   відмежуванні   розкрадань   від   інших   злочинів,   закінченого розкрадання   від   замаху   на   нього,   продовжуваного   від   повторного;   при кваліфікації   дій   винних   за   способом   вчинення   розкрадання,   розміром (вартістю) викраденого, за ознакою повторності;   при   кваліфікації   умисних убивств   при   розбійному   нападі,   з   хуліганських   мотивів,   способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а також вчинених за   інших   обтяжуючих обставин.
      Правильна кваліфікація   злочину   має   вирішальне   значення   в   процесі
здійснення кримінального судочинства.
      Незважаючи на це, теорія кваліфікації злочинів залишається недостатньо
розробленою, а практика кваліфікації злочинів вивчається неналежним чином   і не повною мірою. Крім того, теоретичні дослідження кваліфікації   злочинів   у більшості випадків тісно не поєднуються з проблемами практики.