Патологія Зовнішнього Дихання

ПАТОЛОГІЯ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ

      Недостатність зовнішнього дихання - патологічний стан, при якому система зовнішнього дихання не здатна забезпечити нормальний склад газів крові (газовий гомеостаз).
      • Дихальну недостатність класифікують:
      1) За клінічним перебігом розрізняють: а) гостру і б) хронічну недостатність дихання.
      Гостра недостатність розвивається протягом декількох днів, годин і навіть хвилин (асфіксія). Хронічна недостатність розвивається протягом тривалого часу і є наслідком захворювання бронхів і легень (хронічна пневмонія, пневмосклероз, емфізема легень і ін).
      2) За клінічними проявами недостатність дихання може бути: а) компенсованою і б) декомпенсованою.
      При компенсованій недостатності газовий склад крові не змінюється із-за включення компенсаторних захисних механізмів; при декомпенсованій - газовий гомеостаз порушується.
      3) За патогенезом виділяють два різновиди: а) вентиляційну і б) паренхіматозну.
      • Вентиляційна недостатність дихання виникає внаслідок порушень обміну газів між атмосферним повітрям і альвеолами легень, тобто в результаті порушень легеневої вентиляції (гіповентиляції).
      Для цього виду дихальної недостатності характерні наступні порушення гомеостазу:
      1) зменшення напруги кисню (рО2) в артеріальній крові - гіпоксемія;
      2) збільшення напруги вуглекислого газу (рСО2) в артеріальній крові - гіперкапнія;
      3) газовий ацидоз.
      Причини вентиляційної недостатності дихання.
      □ Позалегеневі причини - безпосередньо не пов’язані із порушеннями бронхів і легень. Ними можуть бути:
      1) порушення функції дихального центру, внаслідок: а) прямого впливу на нього різних патогенних факторів чи б) рефлекторного впливу на хемо- або барорецептори;
      2) порушення функції мотонейронів спинного мозку, які іннервують дихальні м’язи, при пухлинах в спинному мозку, сирінгомієлії, поліомієліті;
      3) порушення функції нервово-м’язового