Рецензія на книгу Данила Чайковського «Хочу жити»

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Тарас Шевченко

Саме ця думка народного Кобзаря є провідною у книзі Данила Чайковського «Хочу жити». Адже люди, скалічені перебуванням у німецьких концтаборах, мріяли про те, щоб Україну, яка була їхнім домом, називати «своєю». Вони вбачали щасливе життя у незалежній Батьківщині, яка б не була окупована загарбниками. Бо протягом багатьох навіть не років, а століть на території цієї держави активно проводилася політика поневолення, експансії. Окупанти не зважали на бажання українського народу, що прагнув звільнитися від пут залежності. Загарбники лише втілювали в життя ті плани, що були їм вигідні, незважаючи на голос власне українського народу. Це призвело до створення досить трагічних та жахливих сторінок в книзі історії України.

Таку сторінку історії у своїй книзі описує Данило Чайковський, а саме трагічні роки Другої світової війни, коли українцям випала доля спробувати на власному досвіді всю міць німецьких таборів. Події розгортаються на просторах криваво відомого концтабору Аушвіц, де автор описує гірку долю тих, хто потрапив у це жахливе місце. Особливістю цієї книги є те, що сам автор – головний персонаж твору, Гнат Тирський. Справді, Данило Чайковський пише роботу на основі своїх почуттів та переживань, які йому довелось отримати, неодноразово перебуваючи у фашистських концтаборах. Тому ця книга є не тільки добрим та сильним проявом художньої літератури, вона є неоціненним скарбом історичного надбання українського народу. Його мемуари правдиво передають події та реалії життя у шалені та страшні роки окупації, тому ця книга