Соціал-демократія

РОЗДІЛ2. УТВОРЕННЯ ТА ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Назва підрозділу

У квітні 1985 року Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов, виступаючи на пленумі ЦК, уперше заявив про «необхідність перебудови господарського механізму» СРСР. Через кілька тижнів, під час поїздки до Ленінграда, Горбачов на зустрічах із трудящими вже говорив про те, що «кожному необхідно перебудовуватися, змінювати стиль мислення». (Лозунг «Перебудову почни з себе» незабаром став надзвичайно популярним[1].
В Україні поступово виникають перші організації, не контрольовані КПРС: у 1987 р. — асоціація «Зелений світ» і Український культурологічний клуб у Києві, «Товариство Лева» у Львові, у 1988 р. у Києві — українознавчий клуб «Спадщина» та студентське об’єднання «Громада». Їхня діяльність одразу ж виходить за межі суто просвітницьких і набуває політичного характеру. Наприкінці 1987 року виходять з ув’язнення і повертаються в Україну такі відомі правозахисники як В. Чорновіл, М. Горинь, Л. Лук’яненко та інші. Відновлюється діяльність Української Гельсінської Групи. Таким чином, у 1985–1988 рр. партійне й радянське керівництво змушене було відмовитися від насильницьких методів боротьби з інакомисленням, випустити на волю більшість політв’язнів і змиритися з виникненням політизованих громадських організацій та їх діяльністю[2. 478].
В 1988-му, на XIX партійній конференції було прийняте рішення про реформування політичної системи та демократизацію суспільства. А в 1989 році відбувся з’їзд народних депутатів СРСР, на якому з Конституції вилучили статтю про «керівну та спрямовуючу роль КПРС[1].
Вже на перших засіданнях З'їзду народних депутатів більшість опозиції наполягала на скасуванні 6-ої статті Конституції, в якій ішлося про керівну роль КПРС у суспільстві. Паралельно відбувається процес падіння авторитету