Юридичний термін

ЮРИДИЧНИЙ ТЕРМІН - (лат. terminus -межовий знак, межа, кордон, закінчення, кінець, від Terminus — рим. бог кордонів і меж) — слово або словосполучення, що виражає поняття з прав, сфери сусп. життя і має визначення в юрид. л-рі (нормат.-правових актах, юрид. словниках, довідниках, енциклопедіях, наук, працях тощо). Сукупність юрид. термінів становить юридичну термінологію. Ю. т. співвідноситься з правовим поняттям як першоелементом правового знання і слугує його знаковою (мовною) моделлю, репрезентованою у звуковій і літерній формах. Правове поняття, його внутр. зміст, обсяг і структура є логіко-смисловою основою для окреслення термінол. значення у вигляді дефініції, яка узагальнює найістотніші ознаки і взаємозв'язки прав, явища. Поняттєва сутність зумовлює місце і статус Ю. т. у терміносистемі, його категорійні та класифікац. ознаки. Ю. т. може характеризуватись як загальноюридичний (поширений у всіх галузях права), галузевий (наявний лише в певній галузі права), міжгалузевий (відомий у двох або кількох галузях права), суміжний з термінами ін. галузей діяльності.

За наявності визначення у нормат.-прав, актах Ю. т. вважається кодифікованим. Він стає еталоном для використання у всіх законод. і підзакон. актах, діловій документації та сфері усної прав, комунікації. Ю. т., який створюється і функціонує у правовій науці, може не фіксуватися в нормат.-прав, актах, а мати лише наук, дефініцію чи кілька наук, дефініцій, які представляють різні наук, підходи і школи, різні аспекти вивчення одного й того самого прав, поняття.

Поряд із власне Ю. т., які є узагальненим позначенням прав, понять, в юрид. текстах широко