Perspektuvu regyliyvannia prava na zhuttia

ПЛАН


  ВСТУП
  1. Сучасний стан правової регламентації права на життя: міжнародні стандарти та вітчизняна практика
  2. Співвідношення права на життя та смертної кари в контексті міжнародних стандартів
  3. Евтаназія та право людини на життя: міжнародні стандарти та перспективи у національному праві
  ВИСНОВКИ
  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП




      Актуальність теми роботи полягає в тому, що життя людини в Україні визнається найвищою соціальною цінністю, а право на життя є найважливішим серед особистих немайнових прав, яке зумовлене самим єством людини і знаходиться на вершині соціальних цінностей.   Актуальність утвердження і забезпечення права на життя особливо підвищується в сучасних умовах. Ці права у всьому світі задекларовані найвищими правовими нормами для суспільства. З їхнім урахуванням повинні встановлюватися усі інші цінності і блага. Законодавча система України закріплює, що людина, її життя і здоров’я є найвищою соціальною цінністю. Ця конституційна засада всієї правової системи створює відповідний правовий режим реалізації різноманітних елементів права на життя у тій чи іншій правовій галузі. Право на життя – найважливіше серед прав індивідуума, володіння яким є необхідною передумовою реалізації ним всіх інших прав людини і громадянина. Це право, як і інші природні права людини, є невід’ємним (тобто таким, що належить людині від природи, незалежно від законодавчого закріплення), невідчужуваним (таким, від якого особа не може відмовитись) та непорушним (ст. ст. 21 та 27 Конституції України). Закріпивши в Основному Законі права людини та громадянина, держава взяла на себе обов’язок захищати ці права та гарантувати безперешкодну їх реалізацію. Для того щоб забезпечити реалізацію права, необхідно визначити і закріпити