Європейський та вітчизняний досвід забезпечення незалежності судової влади

Актуальність теоретичних і практичних питань, пов’язаних з незалежністю судової влади, є беззаперечною. На сучасному етапі розвитку України, у період становлення й розвитку правової держави, формування громадянського суспільства актуалізуються дослідження сутності судової влади й гарантій забезпечення її незалежності. Незалежність судової влади є однією з вагомих демократичних засад суспільства, реалізація якої – важлива умова побудови правової держави.
Проблема незалежності судової влади не обмежується окремою державою, а привертає увагу міжнародного співтовариства, тому можна говорити про інтернаціоналізацію стандартів у галузі судоустрою.
Вступивши в 1995 року до Ради Європи, наша країна взяла на себе певні зобов’язання щодо забезпечення незалежності судової влади та її носіїв. Міжнародні акти передбачають право на справедливий суд і неодмінно підкреслюють такі властивості судів, як незалежність, безсторонність і компетентність (ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року)) .  
Із прийняттям Конституції України (1996 року) визначено існування судової влади (ст. 6), гарантовано незалежність і недоторканність суддів, заборонено вплив на них у будь-який незаконний спосіб. У Законі України “Про статус суддів” від 15.12.1992 року (з наступними змінами та доповненнями)   зазначається, що незалежність суддів забезпечується передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя, відповідальністю за неповагу до суду чи судді, недоторканністю суддів (ст.11). Зазначене свідчить, що саме зараз необхідний принципово новий підхід до визначення поняття, ознак, функцій і змісту незалежності судової влади, удосконалення гарантій її реалізації.
Судова влада, як соціально-політичний феномен є обов’язковим