Гіпертонічна хвороба

ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА
  Питання 1.
  Гіпертонічна хвороба — невроз вищих кіркових і гіпоталамічних центрів, що регулюють AT. Підвищення AT виникає під впливом низки факторів, насамперед нервового. Надмірні психоемоційні стреси призводять до підвищення втрати енергії, дезорганізації обмінних процесів і дисфункції важливих відділів мозку, передусім лімбікоретикулярного апарату. Останній підтримує тонус кори головного мозку, що зумовлює підвищену збудливість гіпоталамуса, особливо центрів симпатичної частини вегетативної нервової системи. Отже, стресові ситуації (сімейні конфлікти, розумове та фізичне перевантаження тощо) спричиняють застійне збудження нервових центрів, що стимулює порушення стану рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. На розвиток гіпертонічної хвороби впливають алкогольна інтоксикація, куріння, спадкові фактори. За наявності ішемії нирок виникає тривала гіпертонія. У разі порушення кровообігу в нирках утворюється судинозвужувальна рідина—ренін, що перетворює ангіотензиноген в ангіотензин, який звужує судини і активізує глюкокортикоїдну функцію надниркових залоз. Ренін також стимулює виділення гормону кори надниркових залоз альдостерону, який затримує в організмі натрій. Останній підвищує AT і виводить калій. Розвитку гіпертонічної хвороби сприяє надмірне вживання солі. Внаслідок затримки в організмі натрію виникає набряк судинної стінки, підвищуються її тонус та серцевий викид крові. Генетична схильність до розвитку гіпертонічної хвороби зумовлена спадковим однотипним обміном речовин, що призводить до аналогічних порушень у синтезі речовин, які регулюють AT. Внаслідок нервового перенапруження і впливу подразників на різні відділи нервової системи (кору, підкірковий шар, ретикулярну субстанцію і вегетативні центри) виникає симпатико-адреналова вазопресорна реакція. Під час ішемії нирки