Лінгвокраїнознавчий потенціал лексики художнього твору

РОЗДІЛ 1
ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛЕКСИКИ   ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ


    1.   Лінгвокраїнознавство як наука.
      Кожна національна культура складається з національних елементів і не
може цілком збігатися з іншою культурою. Як відомо, мова – носій культури, а культура кожного народу зафіксована у його мові.
Вивчення іноземної мови передбачає ознайомлення з культурою країни, мову якої вивчають, традиціями, особливостями національного бачення світу народом – носієм мови. Правильне вживання чи розуміння слів і фраз іноді залежить від знання історії їхнього походження, ситуацій, у яких їх можна використовувати, чи базових відомостей з літератури, історії, релігії, політичних реалій країни. Іноземець, який спілкується з автохтоном, має бути лінгвокраїнознавчо компетентним, володіти необхідним рівнем мовленнєвих знань та умінь. Тому одночасно з вивченням мови, треба вивчати і культуру народу.
      На сучасному етапі розвитку нашого суспільства зростає важливість володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Розуміння інших культур – це процес акумуляції духовно-ціннісних надбань іншомовної спільноти; це система декодування культурної інформації про буття, притаманне її носію світосприйняття.
У такому випадку мова є також системою категоризації людського світу. „Мовні (культурні) коди різняться у різних етносів. Культурна комунікація може бути ефективною тільки за умови адекватного розуміння цього коду обома сторонами – учасниками акту комунікації, тому вивчення і викладання лінгвокраїнознавства в процесі вивчення іноземних мов у вищому навчальному закладі на сучасному етапі мають грунтуватися на культурно-інформативному інтерпретуванні, реконструкції іншомовної мовної картини світу шляхом особистісного опрацювання основного мовного матеріалу з лінгвокультурологічним