Прояви синонімії у сучасній науковій термінології

Реферат на тему:

Прояви синонімії у сучасній науковій термінології



Погляди на синонімію як системоформуючу категорію у сучасному мовознавстві представлені різнопланово.
Дж.Лайонз стверджував, що виділення синонімів у складі структурної організації лексики не є правомірним, оскільки синоніми не релевантні, не здатні служити для розрізнення мовних одиниць, і нічого б не трапилося, якби “можливо було їх відмінити наказом”. [Уфимцева: 1968, 184] Як писав Г.О.Винокур, синонім – це лінгвістична абстракція, це “слово у словнику”: “Якщо мати справу не з лінгвістичною абстракцією, а з живою і реальною мовою, яка фактично існує в історії, так звана синонімічність засобів мови є не що інше, як фікція. Синонім залишається синонімом, допоки знаходиться у словнику”.1 Цим автор підкреслює, що у словнику подається змістова характеристика слова, яка закладається у свідомості того, хто говорить (або пише) даною мовою. І лексична та лексико-семантична система мови “спрацьовує” у того, хто вміє володіти різними засобами мови. Отже синонімія, на думку Г.О.Винокура – це штучне поняття.
Е.Косеріу, навпаки, синонімічні відношення слів називав основним видом лексичних опозицій. Подібну позицію при визначенні поняття синоніма та меж синонімії займають А.П.Євгеньєва, Д.М.Шмельов, В.В.Виноградов.
Така суперечливість у поглядах лінгвістів при визначенні синонімічних відношень дозволила А.А.Уфімцевій розглядати у системі мови будь-який словесний знак у певних семантичних зв’язках, розмежовуючи при цьому два напрямки – теоретичний і практичний. З одного боку, якщо обмежуватися лише структурною організацією лексем, можна говорити про “системні синоніми”. Якщо мовний матеріал добирається з метою поліпшити спілкування, щоб у свою чергу забезпечити “ситуативний або вербальний контекст”, відповідно з’являються “мовленнєві