Система страхування якості освіти в країнах ЄС

9.3
Після поразки революції 1905—1907 pp. царат перейшов у рішучий наступ на завоювання трудящих, здобуті в ході революції. Розпустивши Другу Державну думу, Микола II видав новий виборчий закон, який значно обмежував виборчі права робітників, селян, неросійських народів. Виборчими правами користувалися лише 15% населення країни. Внаслідок цього у Третій Державній думі з 442 депутатів 252 були поміщиками. Від українських губерній було обрано 111 депутатів, серед яких 64 поміщики, 13 священиків і 26 селян.
Отримавши опору в Думі, царат зосередився на придушенні революційних сил. Протягом 1907—1909 pp. за політичну діяльність було заарештовано 26 тис. осіб, у тому числі 84 активних учаснлки грудневого збройного повстання в Донбасі, 8 з яких були засуджені до страти. Чорносотенні банди, військові команди, козацькі сотні жорстоко розправлялися з трудящими. Багато районів України знаходилося на воєнному становищі.
Робочий день був подовжений, зарплата зменшена, на підприємствах складались так звані «чорні списки», в які записували революційно настроєних робітників. Свободи слова, друку, зборів, організацій були відмінені.
Знову насаджувалася ідеологія великодержавного шовінізму, посилилось національне гноблення. В офіційних документах українці, як і інші неросійські народи, називались «інородцями», їм було заборонено створювати будь-які товариства, клуби, драматичні гуртки, видавати газети рідною мовою.Третя Державна дума, яка діяла з 1908 по 1912 рік, найбільш реакційна за своїм складом, відхилила проект закону про проведення навчання у початкових школах українською мовою, використання української мови в судах. Показова щодо цього «ініціатива» полтавського губернатора Багговута, який просив дозволу царського уряду до українських шкіл послати тільки московських учителів, слово «Україна» пояснювати як «окраїну», саму назву «Україна — український» заборонити, а вживати лише «Малоросія