Співвідношення міжнародного і національного права

ВСТУП
 Актуальність  теми: Питання про співвідношення міжнародного і національного права виникає при виборі між національного і міжнародно-правовим регулюванням, коли є відмінності в міжнародній і національного регламентації одних і тих же правовідносин. Нині важко назвати такі суспільні відносини, які входили б виключно в компетенцію держав. Межі сфер міжнародного і національного права, публічного і приватного права стають все менш і менш чіткими, що є наслідком транснаціональності міжнародних відносин, взаємозалежності капіталу і політичної влади. Все частіше міжнародне право безпосередньо застосовується фізичними особами, корпораціями, органами державної влади (суб’єктами національного права) у відносинах між собою. Тому проблема виявлення і подолання колізій міжнародного і національного права має велике практичне значення.
Практика правовідносин, що остаточно сформувалася у ХХ столітті, дає змогу говорити про первинність  міжнародного права серед інших  чинників, що впливають на міжнародні відносини. Більшість сучасних теорій співвідношення міжнародного і національного права допускають їх одночасну дію стосовно того ж предмета в межах певної сфери. Відкритим залишається питання щодо верховенства одного з них і як це впливає на процеси застосування. Фактично міжнародне і національне право не вступають у конфлікт як системи, бо оперують у різних сферах і кожне домінує у своїй власній. Міжнародне право – частина національної системи права. У процесі укладання державою різних міжнародних договорів (угод, конвенцій), підписання міжнародних декларацій, вступу до міжнародних організацій (вступ України в Ради Європи) національне право збагачується завдяки міжнародному – особливій галузі наддержавного права, що входить у його систему.
Об’єкт дослідження – особливості взаємодії та співвідношення національного і міжнародного права.    
Предмет дослідження – теоретико-правові і практичні проблеми