Стратегія інноваційного розвитку

СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
УДК 330.14:330.341.1:330.837 Шпикуляк О.Г., д.е.н., старший науковий співробітник Курило Л.І., к.е.н., доцент Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки”

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТА ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ДЕТЕРМІНАНТИ ІННОВАЦІЙНОСТІ ЕКОНОМІКИ: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
Постановка проблеми. Історично й практично підтвердженим є факт, що розвиток суспільних формацій в усі епохи існування людини супроводжується накопиченням й розповсюдженням знань, за рахунок чого створюються інтелектуальний та людський капітал – головні детермінанти інноваційного розвитку економіки. Піднята проблема багатоаспектна і фундаментально важлива, тому привернула увагу багатьох науковців минулого й сучасності. Перш ніж перейти до приведення теоретико-методологічних узагальнених її визначень зазначимо, що її вихідні постулати формувалися тоді, коли для науки і практики стало зрозумілим – капітал – базовий інструмент, виражений як через вартість, так і через квінсистенцію властивостей, дій, процесів, інститутів та інституцій тощо. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема капіталу в загальнотеоретичному ракурсі розглядалася з позиції розуміння його як джерела багатства – Аристотель, Т. Ман, Дж. С. Міль, Жд. Лок, Т. Мальтус; як фактор виробництва – А. Сміт, Ф. Кене, Ж.Б. Се, Д. Рікардо, К. Маркс, Джевонс, Бем-Баверк, К. Менгер, П. Самуельсон, К.С. Макконел, С.Л. Брю та ін; як сукупності факторів економічного і неекономічного походження – П’єр Бурдьє, Дж. Коулман, М. Грановеттер, М. Кастельс, В. Іноземцев. Теоретико-методологічні засади інтелектуального та людського капіталу розкрили у своїх працях П. Бурдьє, І. Терон, А. Колядін, В. Іноземцев, Г. Беккер, Т. Шульга, Я. Мінцер, С. Клімов, А. Чухно, Г. Дейнеко, Е. Брукінг, Г. Дугінець, А. Колот, Ф. Махлуп, Л. Прусак, В. Геєць, Ф. Уебстер, Ю. Бажал, Д. Белл та ін. Проте саме різноаспектність поглядів на сутність й діалектичну єдність