Управління фармацевтичним підприємством

Управління фармацевтичним маркетингом
1.     Стан, структура та організація фармацевтичного ринку.
Протягом останніх 15 років зростання виробництва медикаментів у свiтi перебільшує промислове виробництво у цілому у 4-5 разiв. Динамiка зростання обсягу продажу лiкарських засобiв за цей перiод свiдчить про збiльшення цього показника майже в три рази. Переважна частина медикаментiв (близько 75%) , що надходять на світовий фармацевтичний ринок, випускається порівняно невеликою кiлькiстю високорозвинених країн-виробникiв: США, Японія, Німеччина, Франція, Iталiя, Англія, Швейцарія, Iспанiя, Нідерланди та Бельгія.
У провідних західноєвропейських компаній частка продажу на зарубіжних ринках істотно перевищує 50%. Головними постачальниками фармацевтичної продукції на зовнiшнi ринки є вiдомi   фірми розвинених країн, які здійснюють поставки як шляхом прямого експорту, так   i через свої зарубiжнi вiддiлення i дочірні фірми. Найбільшим   експортером лікарських засобів є Швейцарія. Її   провiднi виробники експортують до 95% продукції. Обсяг експорту США   становить   близько 13%.
Фармацевтичний маркетинг, як один iз специфічних варiантiв маркетингу споживчих товарів направлений на споживача, так як вихідною ідеєю, що лежить в його основі, являється ідея людських потреб. Їх задоволення зв’язано з необхiднiстю забезпечення нормального самопочуття i збереження здоров‘я.
    Враховуючи високу соціальну значущість лiкiв, як споживчого товару, маркетинг в сфері його виробництва i збуту має цілий ряд державних обмежень, соціальних   правил   i   правових розпоряджень. Разом з соціальною сутністю маркетингова концепція керування в фармацевтичному бiзнесi базується на загальних принципах, характерних для ринку любого товару таких як:
   нацiленнiсть на досягнення остаточного практичного результату виробничо-збутової дiяльностi в вiдповiдностi з довготривалою ціллю;
   концентрацію дослідних, виробничо-збутових зусиль