Порівняльна характеристика типів словотвору в англійській та українській мовах

Вступ
Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується підвищеною увагою до проблеми лексичної семантики. Важливе місце посідає проблема вираження семантичних відмінностей лексики на матеріалі різних мов. Питання зіставного вивчення одиниць лексичного рівня споріднених і неспоріднених мов викликають особливий інтерес, тому що особливо у слові найбільш яскраво відображена специфіка національних мовних систем. Порівняльний аналіз дає можливість розкрити своєрідність рідної мови й культури на фоні інших мовних картин світу. Джерела   контрастивного   вивчення   мовних   культур   беруть   початок   у   лінгвістичній   філософії В. фон Гумбольдта, який вважав, що порівняльне вивчення мов може привести до правильних та суттєвих висновків про мову, розвиток народів та становлення людини, якщо воно стане самостійним предметом, спрямованим на виконання своїх завдань і досягнення цілей. Вивченню національно-мовних відмінностей присвячені праці В. Скалічки, М. Трубецького, Е. Сепіра та інших класиків лінгвістики. Наприкінці ХХ століття увага приділялася розвитку контраcтивної лінгвістики .Отже, зусилля сучасних дослідників спрямовані на вивчення спільного й національно-специфічного в різних мовних картинах світу, що, в свою чергу, потребує системного аналізу особливостей кожної з зіставлених мов, які можуть опинитися поза   увагою дослідника   при   вивченні   лише однієї мови. Саме цим зумовлюється актуальність   дослідження, спрямованого на встановлення семантики лексичних одиниць на позначення предметів повсякденного вжитку в сучасній англійській та українській мовах.

Активна лексика сучасної української мови
          Активна лексика - становить ядро словникового складу мови. Вона об'єднує як споконвічно українські слова, так і численні групи запозичених слів. Головна її ознака — регулярне використання у сфері діяльності людини.
    У виконанні мовою різноманітних функцій першорядна роль належить словам. Словниковий склад мови, як систему динамічну і відкриту, постійно супроводжують два процеси, зумовлені не стільки мовною практикою, як суспільною: